Інформаційна політика митних органів та роль юридичних підрозділів у її забезпеченні

- за типом зв'язку митного органу та зовнішнього середовища: інформація, що циркулює в прямому та зворотному напрямі між митними органами, митними органами й державними органами управління митною справою, між митними органами та зовнішнім середовищем;

- за формальною визначеністю: усна доповідь, повідомлення на папері у вигляді текстів, таблиць, електронний варіант - надходження електронною поштою;

- за ступенем перетворення: основна чи пояснювальна інформація, оброблена у вигляді аналітичних і прогнозних нотаток; теле-, радіо-, фотоматеріали; інформація, згрупована в інформаційні щотижневики, бюлетені й інші інформаційні повідомлення;

- за межами фіксації: інформація, що підлягає або не підлягає реєстрації;

- за сферою застосування: універсальна інформація, яка може бути використана в будь-яких управлінських структурах митних органів (довідки, положення, накази керівництва); спеціалізована – придатна для застосування тільки в тих чи інших підрозділах;

- за ступенем комплектності: комплектна документальна, тобто придатна для використання у первісному вигляді; некомплектна, тобто така, що використовується лише з іншими видами даних та зведень;

- за об'ємністю і стабільністю: вичерпна, така, що не потребує доповнення; така, що потребує доповнення; постійна й перемінна;

- за формою та способом одержання: така, що одержується з органу управління, за допомогою вивчення статей та інших публікацій, проведення моніторингів, дослідження та вивчення суспільної думки, обміну досвідом роботи різних підрозділів митних органів;

- за упорядкованістю: систематизована; відомості про нормативно-правові акти, прийняті державними органами управління митною справою; регламентована в часі, просторі, за колом осіб, джерелами опублікування й змістом тощо [6; 65-66].

Щодо змісту інформації в митних органах існують певні обов’язкові вимоги. В цілому - це доцільність та вірогідність інформації, її повнота та актуальність. Лише вірогідна інформація, знання конкретних окремих фактів, дійсних процесів життя може зумовити правильне прийняття рішення та своєчасне передбачення й усунення помилок.

Уся інформація, що належить митним органам, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення, входить до інформаційних ресурсів митних органів України. Інформаційні ресурси на сучасному етапі розвитку суспільства є одним з найважливіших стратегічних ресурсів [3; 367]. Митні органи формують свої ресурси та вільно розпоряджаються ними.

Інформаційні ресурси є основою формування інформаційного простору митних органів України. Інформаційний простір найчастіше визначається як сукупність суттєвих зв’язків (відносин) між знаннями [13; 45].

Основними компонентами інформаційного простору є: 1) інформаційні ресурси - в широкому значенні - сукупність даних, організованих для ефективного отримання достовірної інформації; 2) інформаційна інфраструктура - система організаційних структур, що забезпечують функціонування і розвиток інформаційного простору і засобів інформаційної взаємодії; 3) засоби інформаційної взаємодії.

Обіг інформації у митній системі дає підстави для висновку про існування такого виду суспільних відносин, як інформаційних. Таким чином, під інформаційними відносинами можна розуміти врегульовані інформаційно-правовою нормою інформаційні суспільні відносини, сторони якого виступають як носії взаємних прав і обов'язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою.

До основних елементів інформаційних відносин відносяться:

1. Суб'єкти, які вступають у відносини при здійсненні інформаційних процесів:

- виробники, або творці, інформації, зокрема автори;

- власники інформації (інформаційних об'єктів);

- споживачі інформації.

Митні органи за цією класифікацією являються одночасно і виробниками і споживачами інформації, як і переважна більшість органів державної влади. Так, наприклад, для підготовки та опублікування звітів про результати діяльності митних органів за певний період необхідно вивчити та опрацювати внутрішню інформацію про роботу митних органів за визначений період.

Відповідно до ст. 7 закону України „Про інформацію” суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України, юридичні особи, держава, інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Також, залежно від обсягу прав та обов'язків в інформаційній сфері можна виділити загальних та спеціальних суб'єктів [15;82]. Загальними суб'єктами інформаційно-правових відносин є держава та її органи, крім органів, що володіють спеціальною компетенцією в інформаційній сфері; фізичні особи та юридичні особи, для яких інформаційна діяльність не є основним видом діяльності. До цього кола відносяться і митні органи України.

До кола спеціальних суб'єктів інформаційно-правових відносин належать юридичні особи, установчими документами яких передбачено інформаційну діяльність як основну: інформаційні агентства, друковані засоби масової інформації, видавництва, телерадіокомпанії, провайдери Інтернет, бібліотеки тощо.

2. Поведінка (дія, бездіяльність) суб'єктів при здійсненні ними інформаційних відносин (наприклад, отримання та надання інформації, тиражування і розповсюдження інформаційних об'єктів та інші аналогічні дії);

3. Об'єкти, у зв'язку з якими суб'єкти вступають в інформаційні відносини. Об'єктами інформаційних відносин відповідно до ст. 7 закону України „Про інформацію” є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах (наприклад, документована інформація, елементи інформаційної безпеки; інформаційні технології і засоби їх забезпечення, інші об'єкти в інформаційній сфері).

4. Право, обов'язок і відповідальність суб'єктів правовідносин при здійсненні інформаційних процесів.

Важливим аспектом обігу інформації в митних органах є інформаційна безпека, якавідповідно до Концепції Національної програми інформатизації являє собоюстан захищеності інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній сфері, який виключає можливість заподіяння їм шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність інформації, а також негативні наслідки використання інформаційних технологій або законодавчо забороненої чи обмеженої для поширення інформації.

Говорячи про інформацію та інформаційні відносини у митній сфері неможливо оминути явище інформаційної політики митних органів, яка впливає як на обіг інформації в митних органах, так і на формування інформаційних відносин, що при цьому виникають та розвивається у контексті національної інформаційної політики. Відповідно до положень Концепції національної інформаційної політики національна інформаційна політика – стратегія, напрями і завдання держави у сфері збирання, зберігання, використання та поширення інформації та інформаційних ресурсів у суспільстві.