Туристична характеристика Словаччини

Країна в оточенні Карпат, на південь відчинена до Подунайських рівнин, була тисячоліттями простором зустрічей культур з півдня і півночі, сходу та заходу. На зламі століть, у перші століття нашої ери на півдні Словаччини розпростилалась Limes Romanus, кордон Римської імперії. В подунайських рівнинах закінчувались великі інвазії зі сходу- Гунов, Аваров, Старих Мадярів. На західному кордоні теперішньої Словаччини дошкуляв тиск германських племен. З братиславського замку голим оком можна побачити Відень- столицю Австрії, яка була ціле століття столицею Габсбурської монархії.

Різноманітне політичне, культурне впливи, боротьба за володіння Карпатською котловиною на тривало відобразилась у долі Словаччини. Словацька історія і сама країна були довгий час за кордоном майже невідомі, тому що були ціле століття наче „приховані” в історії більших країн. Державна традиція словацького населення, пращурів сьогоднішних Словаків, починається у 7-му столітті, коли під час війни проти кочовим Аваром на незначний час утворилась Самова держава. В 9 столітті на теріторії Словаччини та сусідніх областей простягалась Велика Моравська держава, під час якої поширювалось хрестиянство, з’являється література на слованскій мові. Велика Морава була у постійній боротьбі с Франкскою державою, проникаючою до Подунайска зо заходу. Заникла під натиском пращуров Мадярів, яки прийшли до Подунайска на початку 10 століття. Аж до 1918 року була Словаччина частиною Угорського королівства, та разом з ним від 16 століття частиною Габсбурської монархії.

Середньовічна Словаччина була розвиненою країною. Свідчить про це кількісні готицькі храми, укріплення, ратуши та міські будинки в богатих торгівельних містах. Міста керувались правом дійсним в західноєвропейських країнах. Міста обогачувались за рахунок виноградництва, міжнародної торгівлі, шахт. Шахти на видобичу золота в Кремниці належали тривалий час між самих богатих у Європі. Кремницькі золоті дукати штампували у кремницькому монетному дворі від 1335 року дотепер. В великій кількості видобували й срібло, у 16-17 столітті словацька мідь панувала на європейському просторі.

Господарський розквіт, який відображався в культурі та освіті був пригальмований на 150 років експансією Османських Турків. Від поразки Угорських військ при Могачі 1526 року аж до поразки Турків при Відні у 1683 році розпростирався на півдні Словацький кордон з Турецькою імперією. Стан такої ”холодної війни”, порушований прямими зіткненнями, нападами та ніченнями був ускладнений ще релігійною боротьбою між католіками та протестантами, повстаннями угорської шляхти проти Габсбурговців. Одним з доследків ціх „загублених століть” був початок заоставання за західною Європою.

Після витиснення Турків з Угорщини країна відновлювалась, за влади Марії Терезії (1740-1780) та її сина Йозефа II. Багато господарських та соціальних реформ покращило статус робітників, міських жителів, усунуло брутальне форми дискримінації протестантів, освітні реформи допомогли освіті. Від кінця 18 століття виникають перші мануфактури, головне розвивається залізоробна промисловість. Перша залізниця була побудована у 1846 році, перший пароплав приплив до Братислави у 1818. У 19 столітті з’являються банки, страхові компанії, дольові товариства. Наприкінці 19 століття вже діють всі елементи сучасного громадянського суспільства- політичні партії, профспілки, різноманітні союзи, преса та журнали, велика кількість середніх шкіл та вищих навчальних закладів. Реалізовані реформи щодо модернізації були швидкими, для того щоби утримувати країну у контакті та полі зору найрозвиненіших європейських країн, але не на стільки швидкий, щоб наздогнати історично виникнений гендікеп.

Модернізація Угорщини та в ній Словаччини була загальмована та деформована народним питанням. Угорщина була багатонародною державою, її етнічні керуючі мадярські еліти у боротьбі з Габсбурговцамі намагалися асимілювати кількісних Словаків, Румунів, Німців, Сербів та Русинів. Цей стан обов’язково вів до конфліктів. Вже під час революції 1848-1849 років представники словацького народного руху на чолі з Людовитом Штуром, коли Мадяри відмовили визнати рівноправність Словаків, чинили опір зі зброєю в руках.

Мадярізачна політика, ліквідація словацьких шкіл та вищих навчальних закладів, об’єднань, товариств була перешкодою модернізації та соціального підвищення членів немадярських народів. Наслідком цього довгочасного конфлікту було те, що наприкінці першої світової війни, під час розпаду поразеної монархії, 30 жовтня 1918 Словацька Народна Рада оголосила свій розхід з Угорщиною та оголосила своє приєднання до нововзникаючої Чехо-Словаччини. При виникненні нової держави відіграли значну роль озброєнні легіони Чехів та Словаків, які вели війну на стороні Договору в Росії, Франції та Італії проти Німеччини та Австрії- Угорщини. Словак, генерал Мілан Растислав Штефанік вважався за одного з засновників країни та дотепер відноситься до найповажнещих особистостей словацької історії. Ческо-Словацька республіка 1918-1938 була єдиною середньо-європейською державою, в якій утрималась парламентська демокрація. В 1938 році Чехо-Словаччина стала жертвою Мюнхенського договору великих держав, які дозволили Гітлерові окупувати прикордонні області та поступово підкорити цілу країну. Південні області Словаччини були окуповані в листопаді 1938 Угорщиною, частина північної Словаччини Польщею, передмістя Братислави Німеччиною. В березні 1939 Гітлер увійшов до Праги, на теріторії Словаччини виникла Словацька Республіка.

Словацька Республіка була контрольована нацистською Німеччиною, приймала участь у війні на її стороні. Багато словаків були проти німецької гегемонії, протидемократичної, антисемітської політики влади. Приєднювались до іноземних чехо-словацьких підрозділів, які приймали участь у війні на стороні союзників у Франції, Північній Африці, у битві за Англію та на теріторії Радянського Союзу. 29 серпня 1944 вибухнуло у Словаччині протинімецьке повстання, більш ніж 60.000 повстанська армія захищала середину Словаччини протягом 2 місяців.