Судова система Італії

Курсовая работа: Судова система Італії

Курсова робота на тему:

“Судова система Італії”

ПЛАН

ВСТУП

Розділ 1.Конституційні основи правосуддя

Розділ 2.Конституційний суд

Розділ 3.Система судів загальної юрисдикції

А)мирові судді

Б)трибунали

В)апеляційні судді

Г)суди присяжних

Д)верховний касаційний суд

Розділ 4.Магістратура

Розділ 5. ЕЦС(електронне цивільне судочинство) як принцип судочинства

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність дослідження. Дана тема є досить актуальною з точки зору міжнародного становища Італії. Італія входить в десятку країн з найкращим рівнем життя суспільства. Немалу роль у цьому аспекті відіграє державне урегулювання, зокрема система розподілу влади та чікто виражена відокремленність судової системи від іншої частини органів державного управління. У загальному уявленні судова система Італії ієрархічно-багаторівнева і організована за функціональним принципом проходження судових справ у стадіях правового аналізу спірних правовідносин — перша, апеляційна та касаційна інстанції.

Об’єктом дослідження є судова система Італії.

Предметом дослідження є регулювання судовою системою правовідносин у середині держави, а також у зносинах на міжнародній арені.

Метою дослідження єкомплексний аналіз побудови та функціонування судової системи Італії.

Огляд літератури. У даній роботі використані матеріали таких дослідників та науковців:Васильєва Т.А., Страшун Б.А., Маклакова В.В. Козочкина, І.Д. та ін.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 5 розділів, висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг 25 сторінок.

Розділ 1. Конституційні основи правосуддя

Конституція Італії, яку ухвалено в 1947 р., встановлює конституційні основи організації і діяльності судових установ. Італійська Конституція урочисто проголосила, що правосуддя здійснюється від імені народу, суддя підкоряється лише закону, а форми й умови безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя регулюються ст. 101 Закону. Суддівські функції можуть бути доручені лише звичайним (ординарним) суддям і не можуть бути затверджені посади надзвичайних або спеціальних суддів. У системі судів звичайної юрисдикції, або при них, можуть створюватися спеціалізовані відділення (палати, сенати) за галузями правовідносин (ст. 102)[1,c.122].

Юрисдикція військових трибуналів у військовий час встановлюється законом, а у мирний час стосується лише військових злочинів, що можуть скоїти особи, які за статусом чи за обов'язками належать до Збройних Сил країни.

Магістратура оголошується автономною й незалежною від будь-якої іншої влади. На чолі магістратури стоїть Вища Рада магістратури і Конституція вказує на порядок утворення і повноваження цього органу (статті 104, 105, 106 і 107). Судова влада має у своєму підпорядкуванні судову поліцію (ст. 109).

На відміну від тексту положень Конституції Франції, італійці саме у цьому розділі, що здається не зовсім логічним, конституювали Державну Раду Італії та інші органи адміністративної юстиції, обов'язок яких полягає у здійсненні юрисдикції щодо охорони законних інтересів, а в деяких випадках, й обумовлених вище суб'єктивних прав їх носіїв, від дій органів державної влади. Проте Державна Рада хоча й здійснює адміністративну юстицію, але її головне функціональне положення пов'язане з управлінською діяльністю[1,241].

На першому рівні адміністративної юстиції утворено адміністративні трибунали у кожній з 20 областей Італії. Вони є органами адміністративної юстиції першої інстанції, що розглядають скарги стосовно постанов і дій різних органів виконавчої влади. На другому й останньому рівні діє Державна Рада, яка є правомочною щодо законності актів Уряду та міністерств і діє у цій сфері як суд першої інстанції, а також розглядає скарги на рішення обласних адміністративних трибуналів як суд касаційної інстанції.

У цьому ряду знаходиться й Рахункова палата, якій доручено здійснювати судову юрисдикцію у питаннях публічної звітності щодо використання бюджетних коштів або з інших питань, вказаних у законі.

Головними положеннями серед норм, які стосуються судочинства, необхідно вважати право громадян на оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, в тому числі й у сфері адміністративної юстиції (ст. 111). Судовий захист прав і законних інтересів громадян у судових установах загальної юрисдикції та адміністративної юстиції дозволяється щодо будь-якого акта державної адміністрації. Крім того, такий захист не може бути заборонений або обмежений особливим засобом оскарження чи окремими видами актів (ст. 113)[4,c.96].

Правосуддя в галузі цивільної та кримінальної юрисдикції (звичайна юрисдикція) здійснюється мировими суддями, преторами, трибуналами, апеляційними судами, Верховним касаційним судом. Юрисдикція органів адміністративної юстиції, спеціалізованих відділень при судах звичайної юрисдикції регулюється окремими законами. Суддівський корпус складається з аудиторів, суддівських помічників, магістратів трибуналів, апеляційних і касаційних магістратів, а також магістратів прокуратури[9,c.437].

Розділ 2. Конституційний суд

Конституційний суд був уперше в історії країни заснований Основним законом 1947 р. Закон про Конституційний суд був прийнятий тільки через вісім років після прийняття Конституції 22 березня 1953 р.

Суд включає 15 суддів, що обираються на дев'ять років, і діє як єдина колегія. Судді призначаються парламентом на спільному засіданні палат, Президентом республіки і Вищою магістратурою, загальною та адміністративною.

Судді обираються з числа членів вищих загальних і адміністративних судових органів, штатних професорів права університетів і адвокатів за умови, якщо вони мають стаж роботи не менший за 20 років. Вони не можуть призначатися повторно. Голова Суду обирається з числа його членів на трирічний термін. За традицією головою стає один із членів, чий термін повноважень минає за наступні три роки; у такий спосіб голова може тільки один раз обіймати ту посаду[2,c.85].