Планування економічних показників машинобудівного підприємства

Курсовая работа: Планування економічних показників машинобудівного підприємства

Вступ

Машинобудівний комплекс займає перше місце по випуску валової продукції, друге місце по основних фондах (25%) і перше місце по промисловому персоналу (42%).

Він забезпечує науково-технічний прогрес і перебудову економіки всієї країни, тому його галузі розвиваються прискореними темпами, а їхнє число безупинно зростає.

Асортимент продукції, що випускається машинобудуванням, надзвичайно великий, що не тільки обумовлює глибоку диференціацію його галузей, але і робить сильним вплив на розміщення виробництва окремих видів продукції.

Машинобудування є ведучою галуззю усієї промисловості, її серцевиною. Воно постачає народному господарству верстати, транспортні засоби (судна, тепловози, електровози, вагони, автомобілі, літаки тощо), сільськогосподарські машини, екскаватори, генератори для електростанцій, технологічне обладнання для заводів, фабрик і тим самим сприяє розвитку всіх галузей народного господарства, впровадженню в них досягнень науково-технічного прогресу. Машинобудування забезпечує економічну незалежність країни. Вітчизняні вчені присвятили дослідженню проблем та перспектив розвитку машинобудівної галузі значну кількість праць. Питання розвитку внутрішнього ринку вітчизняної наукомісткої продукції машинобудування розглядаються у працях Д.В. Малащука, Р.П. Хлистова та інших. Зниження імпортозалежності та активізація експортного виробництва залежить від потенціалу міжнародної діяльності, методика оцінки якого пропонується, зокрема, в праці М.Я. Стадник.

Отож, спробуємо розглянути стан важкого машинобудування в нашій країні.

1. Важке машинобудування як галузь

1.1 Розміщення галузі

Одним з основних індикаторів формування в країні інноваційної системи є рівень розвитку машинобудування. Якщо в структурі промислового виробництва та в структурі експорту країни частка машинобудівної продукції є переважаючою, то можна зробити висновок про достатньо високий рівень конкурентоспроможності економіки в цілому .

Машинобудування – головна, найбільш комплексна та наукомістка галузь промисловості, що визначає рівень науково-технічного прогресу і ріст продуктивності праці в господарстві загалом, оскільки забезпечує його машинами, устаткуванням, приладами та іншою технікою. У розвинених країнах на машинобудування припадає близько і 70% витрат на НДДКР, що здійснюються в обробній промисловості. Саме продукція машинобудування забезпечила революційні зміни в обсягах виробництва різноманітної продукції, характері праці людини, а також постійно висувала все зростаючі вимоги до її кваліфікації, освіти, культури виробництва. Починаючи з XIX століття, машинобудування відіграє ключову роль у розвитку світового господарства і сьогодні об'єднує багато галузей, підгалузей і виробництв. Це зумовлено дуже широким асортиментом продукції, що виробляється. За оцінками, він становить понад З млн видів виробів. Важке машинобудування об'єднує виробництво металургійного, гірничо-шахтного, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. У цій галузі більше підприємств з повним циклом (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення.

Серед підприємств важкого машинобудування найбільший в Україні Ново-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове, металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові стани неперервної дії, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Реконструйований Старо-Краматорський завод виробляє переважно устаткування для металургійної промисловості.

Великими виробниками металургійного устаткування є Дебальцевський машинобудівний завод, який виготовляє устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування, завод прокатних валків у м. Лутугіне Луганської області та Стахановський ливарно-механічний завод, що виробляє доменне й сталеплавильне устаткування, в т. ч. для механізації й автоматизації металургійних цехів.

Устаткування для металургійної промисловості випускає також Маріупольський завод важкого машинобудування. Виробниками металургійного устаткування, металоконструкцій, установок для неперервного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, апаратів та устаткування для доменних печей, електромагнітних листоукладачів, чавуно- і шлаковозів, потужних роторних вагоноперекидачів стали міста Придніпров'я – Дніпропетровськ, Кривий Ріг і Марганець.

Енергетичне машинобудування в Україні було і в минулому розвинене на належному рівні і мало експортне значення. Нині потреба в продукції цієї галузі зростає у зв'язку з реконструкцією енергетичного комплексу країни. Деякі електростанції в Україні експлуатуються від 25 до 40 років. Більшість енергоблоків працює понад 200 тис. год (розрахунковий ресурс – 100 тис, подовжений – 170 тис). ГЕС Дніпровського каскаду працюють 400 тис. год (з 50-х років). Реконструкції потребують 8 великих, 25 середніх ГЕС і одна ГАЕС та багато ТЕС. Перспективним є зростання малої гідроенергетики, для якої також: потрібне нове обладнання. Все це вимагає значного розвитку енергетичного машинобудування.

Вже діє програма зі створення парогазових установок, у т. ч. з газифікацією твердого палива. Відповідно до програми випущено 20% обладнання для першої в Україні парогазової установки ПГУ-345, призначеної для Слов'янської ДРЕС.

1.2 Показники ефективності

Від рівня розвитку машинобудування залежить не лише побутове споживання населення, а й рівень розвитку решти галузей промисловості. Основні показники, які характеризують динаміку розвитку машинобудівної галузі в 2001–2006 рр. наведено в табл. 1.

Г	Таблиця 1. Динаміка показників, які комплексно характеризують машинобудівну галузь України
	Показники	Роки
N		2001	2002	2003	2004	2005	2006
1	Частка в загальному обсязі промислового виробництва, %	10,2	10,7 12,2		13,4	12,7	дані відсутні
2	Частка в структурі експорту, %	13,9	13,6	14,3	15,5	13,1	14,1
3-і	Частка в структурі імпорту, %	19,8! 20,8		23,5	24,9	26,5	28,9
4_|	Темпи росту виробництва, %	1) 8,8	111,3	135,8	128,0	107,1	111,8
5	Темпи росту експорту, %	125,9	108,2	135,2	^5311	139,2	120,3
6_	Темпи росту імпорту, %	123,3			135,2	132,2	136,2
7 Середньорічна кількість найманих нра-1 цівників, тис. осіб*		958	867	810 6,9	дані відсутні
8	Частка в середньорічній чисельності найманих працівників у промисловості, %	7,4	7,1		7,0	дані відсутні	дані відсутні

Починаючи з 2001 р. для важкого машинобудування характерні досить стійкі темпи зростання виробництва. Так, за 2006 р. порівняно з 2005 р. обсяги виробництва зросли на 111,8%. Значимість динаміки розвитку важкого машинобудування зумовлює необхідність дослідження індексів виробництва в розрізі навіть окремих місяців. Протягом 2006 р. найбільш суттєво зростали обсяги продукції на підприємствах із виробництва автомобільного транспорту (на 36,2%), контрольно-вимірювальної апаратури (на 31,6%), машин для металургії (на 22%), електричних машин і апаратури (на 10,0%). При цьому на підприємствах із виробництва сільськогосподарських машин обсяги продукції скоротились на 21,4%.

Вітчизняні підприємства, не зважаючи на нагальні потреби, ні технологічно, ні фінансово не мають змоги купувати нове обладнання. Як результат, в Україні формується попит на машинонотехнічну продукцію, обладнання, яке було у вжитку. За оцінками експертів, обсяг українського ринку раніше вживаного обладнання коливається від 40 до 120 млн. дол. США на рік. Найбільшим попитом в Україні користується металургійне обладнання, перспективними є сегменти поліграфічного обладнання, підйомні механізми, дерево-оброблювальні верстати, обладнання для текстильної промисловості та сільського господарства, медична техніка. Це відповідає загальносвітовим тенденціям: розширення інвестиційних можливостей в КНР, Індії, Росії, Бразилії та нових членах ЄС зумовило зростання попиту на таке обладнання. Однак, не слід забувати, що це перетворює Україну в ринок збуту для машинотехнічного «секонд-хенду».

Частка машинотехнічної продукції в структурі експорту України, є незначною і коливається протягом останніх років у межах 13–14%. Серед номенклатури експорту переважають: механічне обладнання, машини та механізми, транспортні засоби та прилади тощо; низькою залишається частка наукомісткої продукції. Відносно невелика частка машино-технічної продукції в структурі експорту та сама структура експорту свідчать про низький рівень конкурентоспроможності української машинобудівної продукції. Традиційно зовнішніми ринками збуту для українських машинобудівних підприємств залишаються Російська Федерація, Казахстан та деякі інші країни СНД. Вихід на ринки розвинених країн стане можливим лише за рахунок структурної перебудови галузі та підвищення рівня наукомісткості продукції.

Наведемо дані про виробництво металообробного обладнання в десяти головних верстатобудівних країнах світу в таблиці 2.

Таблиця 2

№	Країна	Обсяги виробництва у 2003 р., млн $	Темпи приросту (виходячи з вартості» дол. США), %
1	Японія	7861,6	29
2	Німеччина	7525,2	8
3	Італія	4180,7	11
4	Китай	2910,0	24
5	США	2210,0	-4
6	Тайнань	2064,0	16
7	Республік Корея	2059,0	30
8	Швейцарія	1736,4	-5
9'	Іспанія	945,4	10
10	Франція	761,6	8

Як бачимо, в десятці найбільших виробників переважають країни Західної Європи (Німеччина, Італія, Швейцарія, Іспанія, Франція) та Східної Азії (Японія, Китай, Тайвань, Республіка Корея). У 2003 р. на перше місце у світі вийшла Японія, випередивши Німеччину на 336 млн дол. США. Ці дві країни значно відірвалися від найближчого переслідувача – Італії, і в сумі дають 24% світового виробництва металообробного устаткування. Це є дуже високим показником концентрації виробництва машинобудівної продукції. Ще однією яскравою рисою географії галузі є відносно невисока позиція США – п'яте місце (у країні головна роль належить новітнім наукомістким галузям, пов'язаним з воєнним виробництвом), а також відсутність у першій десятці Канади (11-е місце), Бразилії (13-е місце) та Мексики (відсутня в тридцятці). Китай посів четверте місце, збільшивши у 2003 р. виробництво па 24% та досягнувши обсягів продукції, що виробляється, у 2,9 млрд. дол. США. При ньому в Китаї встановлено рекордну кількість металообробного устаткування – на суму 6,5 млрд. дол. США, що на 2,2 млрд. більше, ніж споживання цієї продукції у країні, що посіла друге місце, – Німеччині. Але при цьому німецькі машинобудівники на 85% забезпечили виробництво власною продукцією. Головною продукцією німецької верстатобудівної галузі завжди були обробні центри, шліфувальні й токарні верстати, включаючи токарні автомати й токарні центри. Майже 90% верстатів, що виробляються в Німеччині, обладнанні ЧПУ, що навіть вище, ніж у японських (86,5%). Цікаво, що загальне машинобудування в Німеччині трохи поступається за кількістю зайнятих лише електротехніці. В цій галузі працює 6,7 тисяч фабрик і заводів – більше, ніж у будь-якій іншій галузі, причому переважна більшість із них – дрібні та середні. Серед великих підприємств виокремлюються заводи «Крупна», які виробляють грандіозні комплексні установки для багатьох галузей промисловості; прокатні стани та ковальсько-пресове обладнання; важкі верстати; транспортні, підйомні та гірничо-транспортні пристрої; роторні екскаватори. У цілому ця галузь німецької промисловості добре оснащена, має велику гнучкість і технологічну ефективність.

України серед 30-ти найбільших виробників немає. З наших сусідів тут присутня Росія, яка опустилася на 22-е місце (після Індії) з обсягами виробництва у 131,0 млн. дол. США, що включає вартість 5672 верстатів і 1659 одиниць ковальсько-пресового устаткування, а також Румунія – 25-е місце з обсягами в 52,8 млн. дол. США та Угорщина – 29-е місце з обсягами виробництва в 9 млн. дол. США.

Висока частка експорту продукції вітчизняного машинобудування є незаперечним доказом його конкурентоспроможності. Зростає попит на цю українську продукцію насамперед на ринках Російської Федерації, Казахстану та деяких інших країн СНД. З урахуванням того, що у відповідних країнах основна увага приділяється паливно-енергетичним галузям, Україна поступово перетворюється на центр машинобудування на теренах СНД. За підсумками 2003 р., питома вага цієї продукції в експорті в Росію досягла 30%, в Казахстан – 42%. У відповідному напрямі йде майже 40% українського експорту механічного обладнання, машин та механізмів, транспортних засобів та приладів.

Імпорт машинобудівної продукції значно вищих технічних характеристик різко збільшується порівняно з вітчизняною продукцію. Така ситуація пояснюється підвищенням внутрішнього попиту й активізацією процесів модернізації обладнання в промисловості. Внутрішній ринок наповнюється імпортованими товарами. Це насамперед машини та устаткування (співвідношення імпорту до виробництва цих видів продукції коливається у 2002 р. по кварталах від 84,9% до 259,3%), електричні машини (співвідношення імпорту до виробництва в 2002 р.: 73,7% – 86,9%) та засоби наземного, повітряного і водного транспорту (співвідношення імпорту до виробництва в 2002 р.: 55,8% – 74,1%).

Темпи зростання виробництва у 2000–2002 рр. менші, ніж темпи зростання імпорту. Багато імпортується тих видів продукції, яку могли б виробляти вітчизняні підприємства. Це стосується виробництва машин та устаткування, електричних машин і засобів наземного транспорту, крім залізничного.

Така ситуація є загрозливою для вітчизняної промисловості, адже проникнення імпорту в базових видах економічної діяльності машинобудування, що забезпечують виробництво середньо – та високотехнологічних товарів, досить високе. Водночас, коефіцієнт експорту машин та устаткування (76,4%), електричних машин (59,4%) та засобів наземного транспорту, крім залізничного (60,3%), високий що свідчить про низьку конкурентоспроможність цієї продукції. Причому проникнення імпорту у виробництві машин та устаткування, електричних машинах та засобів наземного транспорту для розвинених країн у 2–7 разів менший, ніж в Україні, за великих обсягів експорту. Машинобудівний комплекс України намагається зберегти свої конкурентні переваги лише у виробництві літальних, космічних апаратів і частково суден, човнів та інших плавучих засобів.

Така ситуація свідчить про наявність значного потенціалу виробництва імпортозамінної продукції. Зазначена проблема при збільшенні пропозицій інвестиційного капіталу та реконструкції діючих підприємств відповідного профілю може бути досить швидко розв'язана. Важливо враховувати, що проблема імпортозаміщення значною мірою пов'язана зі створенням сучасної мережі передпродажної підготовки, розвитком сервісних центрів, станцій технічного обслуговування тощо. Українські товаровиробники поступаються іноземним експортерам насамперед за цими показниками.

1.3 Перспективи розвитку важкого машинобудування

В умовах становлення в Україні ринкових відносин і подальшого розвитку підприємництва особливо важливе значення має формування самостійного високорозвиненого і конкурентоспроможного народногосподарського комплексу, який відповідав би вимогам сучасного ринкового середовища, соціальної переорієнтації економіки й інтеграції України в систему взаємовигідних і рівноправних світогосподарських зв'язків. Цей процес досить складно проходить в одному з провідних секторів національної економіки і найважливішій його складовій – машинобудуванні.

Машинобудування є провідним підрозділом промисловості, фундаментом технічного прогресу господарства, основою інноваційного розвитку країни. Його продукція надходить до всіх галузей народного господарства. Практика розвинених країн свідчить, що саме цей сектор є одним з основних джерел формування доходної частини бюджетів усіх рівнів.

Економічна криза в Україні, яка торкнулася всіх галузей економіки, супроводжувалася падінням загального обсягу виробленої продукції в машинобудуванні. Призупинити це падіння можливо тільки за рахунок істотних структурних змін в організації виробництва на підприємствах, які були б адекватними умовам формування та розвитку ринкових відносин в економіці України, а також за рахунок здійснення структурних змін у напрямку пристосування виробництва до потреб розвитку внутрішнього ринку (з урахуванням його потенційного попиту). Тому структурні перетворення вітчизняного машинобудування є нагальною необхідністю.

Державний комітет статистики оприлюднив дані, які свідчать про різке збільшення обсягів експорту машинобудівної продукції з України. За даними Держкомстату, основною причиною зростання є прискорення темпів зростання експорту. Швидше за все, це пов'язано з експортом до сусідньої Росії, де активно ведеться модернізація основних фондів за держпрограмами. Якби модернізація велася в Україні, наші виробники заробили б удвічі менше, трохи втративши на вартості, оскільки експортна продукція завжди дорожча за внутрішню. Водночас, тенденція масового експорту до Росії вважається такою, що насторожує – знижується стійкість української економіки.