Економічний потенціал Індії

Реферат: Економічний потенціал Індії

Економічний потенціал Індії

Однією з причин цього є той факт, що індійську валюту занижують з метою підвищення конкурентоспроможності індійських товарів на іноземних ринках.

Потрібно відзначити: якщо ми порівняємо економіки, враховуючи ВВП на основі купівельної спроможності національної валюти у відношенні до долара. Єдиними країнами, які випереджали Індію, були США, Японія та Китай18.

Зростання ВВП наприкінці 20-го і початку 21-го сторіччя відбулося завдяки економічним реформам, які Індія продовжує здійснювати з 1991 року. Середнє річне зростання ВВП протягом 80-х років налічувало 5% і збільшилося до 6% у 1990-х. Проте справжнє прискорене економічне зростання спостерігалося після 1995 року, коли економічні реформи, започатковані в 1991 році урядом Нарасима Рао, почали приносити результати. У 2002 році збільшення ВВП було 6,1% і 8,6% - у 2003. Зростання ВВП у 1990-х та на початку 21-го сторіччя було вдвічі більше, ніж середній світовий за цей період. Більш тою, з 2000 року ВВП Індії продовжував зростати19.

Економічний успіх Індії може бути приписаний внутрішнім реформам, відкритим іноземним інвестиціям (у 2007 році обсяг іноземних прямих інвестицій склав більше 17 млрд. американських доларів порівняно з середнім показником 455 млрд. в 1985-1995 рр.), витратам, що зросли, на інвестування і продуктивність, а також: структурним змінам. У 2007 році послуги дали більше 50% ВВП, сільське господарство - 23%, промисловість - 22%.. У 1997-2007 роках найбільше середнє зростання було зафіксоване у сфері послуг (8%), в сільському господарстві й промисловості - 6%'°. Сферами найшвидшого зростання в індійській економіці є туризм і послуги гоголів (11% середньорічного зростання) та інші послуги (9,5%)''. І найбільше підвищення витрат було зафіксоване в сталевій промисловості і автомобілебудуванні. Індія є найбільшим центром з обробки коштовних каменів, так само як золотих і срібних прикрас.

Економічним реформам сприяли зміни в політиці відносно прямих іноземних інвестицій. Ця політика була лібералізована в 1990-х, особливо після 1996 року. Більшість обмежень на прями іноземні інвестиції було усунено, й процедури спрощено. Зараз обмеження залишилися тільки в деяких секторах промисловості й у сферах ключової важливості, таких, як зброя, оборона (також нещодавно відкрита її обмеженому ступені), залізничний транспорт та ядерна енергетика.

Іншим позитивним чинником у розвитку є внесок міжнародної горнилі її націоналі,пий продукт Індії. У 2006 році показник експорту налічував 17% (порівняно з 7% в 1990), а імпорту - 19% (9% у 1990 році). Стрибок в експорті відображає спад частки напівфабрикатів, тоді як частка промислових і готових товарів зростає. Також зростає і частка високотехнологічних товарів і» експорті (2% у 1990 р.; понад 6% в 2006 р.). Ці дані позначають структурні зміни, що відбуваються в індійській економіці. Зміни також підтримувалися збільшенням витрат на дослідження іі розвиток, які досягли 0,8% ВВП. Індія грає все більш важливу роль в трьох секторах економіки: у сучасних інформаційних технологіях, біотехнологіях і фармацевтичній промисловості. У 2006 році обсяг експорту цих товарів перевищив 30 мільярдів американських доларів (тобто близько 30% загального експорту Індії), а обсяг імпорту - 20 мільярдів американських доларів. 1 Приріст, отриманий в секторі послуг міжнародної торгівлі, є. поза сумнівом, рисою, яка відрізняє Індію від інших країн" , їдо розвиваються.

Підвищення експорту й імпорту може бути приписане до декількох чинників, таких, як зняття ліцензійних обмежень, зниження тарифів на сировину і напівфабрикати, раціоналізація акцизних мит. Перспективна індійська політика міжнародної торгівлі поліпшила конкурентоспроможність внутрішніх експортерів і створила умови для швидкого зростання експорту. З тим, щоб підтримати впровадження передових технологій в промисловість, уряд Індії намагається привернути увагу іноземних фахівців. Обмеження були поступово лібералізовані майже в усіх секторах промисловості .

Згадані вище реформи були призначені підвищити продуктивність Індії і привернути іноземних інвесторів. Варто відзначити, що економічні реформи також підвищили рівень індійських інвестицій за кордоном. Так, в 1985-1995 роках середньорічний рівень індійських інвестицій за кордон налічував 23 мільйони доларів США, в 1999 році він склав 80 мільйонів, тоді як в 2007 році ця цифра стала 11 мільярдів доларів. Основними реципієнтами індійських інвестицій були США (19% всіх інвестицій з 1996 по 2007 роки), Росія (18%), Франція і Велика Британія" . Зростання експорту й інвестицій в США закріпили становище Індії в міжнародній торгівлі.

Збільшення ролі Індії в міжнародних економічних відносинах також базувалося на динаміці зросту в секторі сучасних технологій та інформаційних систем. Добре відомий той факт, що, починаючи з кінця 90-х років, Індія досягла значних успіхів у сфері міжнародних інформаційних технологій. Найбільша динаміка зростання в 1995-2005 роках була зареєстрована в прибутках компаній програмного забезпечення (62,3%). Річне зростання в цілому по сектору ІТ в Індії протягом даного періоду перевищив 42% 2

Економічна потужність Індії: труднощі й проблеми

Незважаючи на реформи і спроби скоротити економічне відставання Індії від західних країн, а також Китаю, становище і роль Індії у міжнародних економічних відносинах на початку 21-го сторіччя не відповідали її прагненням і потенціалу. Індія зіткнулася з економічними, соціальними проблемами й труднощами. У 2006 році частка Індії у глобальному експорті була майже в 8 разів меншою за частку Китаю і в 9 разів - Японії. Бразилія і Мексика також перевершували Індію, яка займала 30-те місце у світі. Враховуючи частку в глобальному імпорті, Індія займала 23-тє місце. Більш того, Індія не є головним торговим партнером жодної глобальної держави. Індійський експорт в США складає близько 1% всього імпорту США26. Індія не скористалася своїм економічним становищем стосовно сусідів. Країна не є ініціатором інтеграції в Південній Азії, одному з найбідніших регіонів світу. Внесок країн Південної Азії (Бангладеш, Пакистан, Шрі-Ланка, Мальдіви й Непал) в індійський експорт склав тільки 5% і 8% її імпорту. Торговельна політика Індії відносно цих країн (високі тарифи, інші торговельні бар'єри) спричиняє те, що всі вони (окрім Пакистану) мають величезний торговельний дефіцит в Індії. До того ж протягом 1990-х років сусіди Індії поліпшили торговельні стосунки з США, Європейським Союзом, Японією й Китаєм (свідоцтво - візит президента Шрі-Ланки до Китаю в 2005 році й угоди, які були підписані). Загальна частка США, Європейського Союзу й Японії в торговельному обміні з країнами Південної Азії була такою: Бангладеш - 86,5%, Мальдіви - 68%, Непал - 61%, Пакистан - 60%, Шрі-Ланка - 16%21. Індія також не відіграє значної ролі в торгівлі з Південними країнами. Згідно ІЛМСТАВ, в 2003 році в торговельному обміні між країнами Півдня Індія займала місце ближче до кінця першої десятки як з експорту, так і з імпорту, і її відсоток в цьому обміні склав тільки 3% (порівняно з китайськими 20%)28. Індія також не займає високе місце відносно інвестицій. Показник довіри до економіки в контексті прямих іноземних інвестицій показує, що Індія відстає від таких країн, як США, Китай, Бразилія, Велика Британія, Мексика, Німеччина.